Карта в руці Олени показувала той самий маршрут, про який вона попереджала ще три тижні тому. Але тепер на північному схилі була позначена точка, якої не було в її первинному звіті.
Вона підняла очі на зв’язківця.
— Хто поставив цю позначку?
— Не знаю. Вона з’явилася в останньому оновленні.
Олена знову подивилася на карту.
Тим часом на периметрі Амара Голловей намагалася не показати страху. Вона щойно почула, що її двоюрідний брат Рід Ешфорд серйозно поранений, але ніхто не міг сказати їй, де саме він перебуває і чи залишався він при свідомості.
Олена вже знала, що часу майже не залишилося.
Вона повернулася до оперативного намету й поклала карту на стіл.
— Мені потрібен маршрут Echo Team.
Старший сержант Тревіс Кін навіть не підняв голови.
— Зараз не час для твоїх старих оцінок.
— Це не оцінка.
Олена розгорнула аркуш так, щоб усі бачили позначки.
— Тут три позиції противника. У моєму звіті було дві.
Капітан Дрю Гармон підійшов ближче.
У рації знову зашипіло.
— Echo Actual, статус.
Кілька секунд відповіддю була лише стрілянина.
Потім голос Джека Бреддока прорвався крізь перешкоди.
— Гармон, у нас зміщення вогню на захід.
Олена завмерла.
Вона не чула його голосу вісім років.
Але зараз впізнала його одразу.
— Джеку, не рухайся вгору, — сказала вона майже пошепки, хоча знала, що він її не почує.
На карті її погляд зупинився на вузькій ділянці між двома висотами.
Саме там мала пройти команда.
Саме там тепер з’явилася третя вогнева точка.
І саме звідти противник почав змінювати напрямок обстрілу.
Олена попросила зв’язківця дати їй частоту Echo Team.
Кін нарешті подивився на неї.
— Ти не маєш права втручатися в їхню роботу.
— Я не втручаюся.
Вона показала на карту.
— Я пояснюю, чому вони опинилися там.
Гармон забрав аркуш.
— Що ти бачиш?
— Вони не просто чекали на патруль.
Олена провела пальцем по лінії маршруту.
— Вони знали, куди саме Echo Team піде.
У наметі запала коротка робоча тиша.
Не через драму.
Через те, що ця версія змінювала все.
Якщо противник знав маршрут заздалегідь, засідка не була випадковістю.
Хтось або щось передало їм інформацію.
Гармон наказав перевірити останні передачі.
Олена залишилася біля карти.
Її думки поверталися до одного факту: три тижні тому вона вже попередила про небезпеку.
Тоді її звіт отримали.
Маршрут не змінили.
Тепер дванадцять людей опинилися внизу вузької долини, а противник утримував висоти.
І серед цих дванадцяти був Джек.
Через кілька хвилин зв’язківець знайшов нову передачу.
— Є сигнал.
Гармон нахилився до нього.
— Звідки?
— Передача пішла незадовго до виходу Echo Team.
Олена подивилася на екран.
Там був час.
14 листопада.
За кілька хвилин до того, як команда залишила базу.
Цього було недостатньо, щоб довести, хто передав інформацію.
Але достатньо, щоб поставити інше питання.
Хто знав маршрут у цей момент?
Олена попросила список доступу до плану операції.
Кін одразу заперечив.
— Це службова інформація.
— Саме тому я її й прошу.
Він зробив крок до столу.
— Ти цивільна аналітикиня.
Олена не підвищила голос.
— А ви три тижні тому отримали моє попередження.
Кін замовк.
Гармон забрав у нього аркуш із переліком доступу.
— Дайте їй.
Олена почала читати.
Один рядок.
Другий.
Третій.
Потім зупинилася.
Доступ до маршруту отримали шестеро людей.
Серед них був Кін.
Але ще один запис змусив її нахилитися ближче.
Хтось відкрив файл після того, як остаточний маршрут уже був затверджений.
Час збігався з моментом, коли Echo Team отримала останні інструкції.
Олена попросила перевірити саме цей запис.
Ім’я з’явилося на екрані.
Не Кін.
Не Гармон.
І не вона.
Людина, яка мала доступ до оперативних матеріалів, відкрила маршрут лише на кілька секунд.
Цього вистачило.
На схилі знову пролунала довга черга.
Гармон схопив рацію.
— Echo Actual, доповідайте.
Відповіді не було.
Олена стиснула край столу.
Вона могла думати про Джека.
Могла думати про Ріда.
Могла думати про свій старий звіт, який ніхто не захотів слухати.
Але тепер перед нею був конкретний факт.
Маршрут хтось відкрив саме перед виходом команди.
Вона попросила зв’язківця порівняти час передачі з часом відкриття файлу.
За кілька секунд він підняв голову.
— Є збіг.
Гармон подивився на Олену.
— Що нам це дає?
— Можливість знайти того, хто передав маршрут.
— А Echo Team?
Олена подивилася на карту.
Вісімсот метрів.
Двадцять три озброєні противники після перших трьох втрат.
І приблизно вісім хвилин до моменту, коли позицію команди вже неможливо буде втримати.
Вона знала, що будь-яка перевірка доступу може почекати.
Джек — ні.
Олена взяла рацію.
— Echo Actual, слухайте уважно.
Статика.
Потім голос Бреддока.
— Слухаю.
Вона заплющила очі лише на мить.
Вісім років тому він пішов без пояснення.
Тепер він чекав її наступної фрази посеред долини під вогнем.
— Не йдіть на північний прохід. Там третя позиція.
Пауза.
— Хто це?
Олена відповіла:
— Олена.
На іншому кінці рації стало тихо лише на секунду.
Потім Джек сказав:
— Я знав, що ти ще тут.
Вона не встигла відповісти.
Новий спалах освітив схил.
Куля вдарила в камінь перед позицією Echo Team.
— Нам потрібен інший вихід, — сказав Джек.
Олена нахилилася над картою.
І саме тоді побачила те, чого не помічала раніше.
Третя позиція противника була не просто на висоті.
Вона перекривала єдиний шлях, яким команда могла відійти.
Засідка була побудована не для того, щоб зупинити їх на маршруті.
Її побудували так, щоб після першого контакту вони не мали куди відступати.
Олена швидко перевела погляд на схему долини.
Потрібен був інший напрямок.
Але він означав би рух прямо під вогнем.
Гармон зрозумів її думку.
— Є варіант?
— Є.
— Наскільки поганий?
Олена відповіла не одразу.
— Настільки, що їм доведеться повірити мені з першого разу.
Вона взяла маркер і провела нову лінію через карту.
Потім передала координати зв’язківцю.
Унизу долини Джек почув новий маршрут.
Echo Team почала зміщуватися.
Противник помітив рух майже одразу.
Вогонь посилився.
Олена стежила за картою, слухаючи уривки команд у рації.
Один боєць повідомив про рух на західному схилі.
Другий підтвердив, що прохід відкритий.
Потім голос Джека знову прорвався крізь шум.
— Ми рухаємося.
Олена вперше за весь вечір дозволила собі вдихнути повніше.
Але небезпека не минула.
Бо тепер вона знала ще дещо.
Хтось на базі передав противнику маршрут Echo Team.
І ця людина все ще була поруч.
Коли команда нарешті вийшла з першої пастки, Олена повернулася до списку доступу.
Вона знала ім’я.
Знала час.
Знала, що її попередження було проігнороване не просто через помилку.
Тепер залишалося зрозуміти, чому.
І відповідь виявилася ближчою до Джека, ніж вона могла припустити.
Через кілька хвилин на базі знову пролунала рація.
Цього разу голос був спокійнішим.
— Echo Actual, ми на новій позиції.
Гармон відповів:
— Прийняв.
А потім Джек додав:
— Олено, після цього нам треба поговорити.
Вона подивилася на карту.
Після восьми років ця розмова вже не могла бути про минуле.
Бо тепер між ними лежав маршрут, який ледь не став смертельною пасткою, і ім’я людини, яка могла його відкрити.
Олена склала карту навпіл.
І пішла перевіряти запис доступу ще раз.
