Олена думала, що після весілля на неї чекає лише спокійний ранок поруч із чоловіком. Після довгого вечора з гостями, привітаннями та нескінченними розмовами вона мріяла тільки про кілька годин тиші у власній спальні.
Але двері кімнати відчинилися ще до того, як вона встигла нормально відпочити.
На порозі стояла Валентина, мати Андрія.
У руках вона тримала подушку.
Від жінки різко пахло алкоголем, вона хиталася, але щось у її поведінці одразу здалося Олені дивним. Очі свекрухи залишалися занадто ясними. Вона не виглядала людиною, яка ледве розуміє, де знаходиться.
— Олено, там унизу дуже шумно. Дозволь мені сьогодні переночувати тут. Тільки одну ніч.
Олена повернулася до чоловіка.
Це був їхній перший вечір як подружжя. Вона чекала, що Андрій пояснить матері, що їхня спальня зараз не місце для такого прохання.
Але він лише зам’явся.
— Мама просто трохи випила. Нехай залишиться, люба.
У його голосі було те саме виправдання, яке Олена вже помічала раніше: коли Валентина вимагала чогось незручного, Андрій ніби одразу ставав менш упевненим.
Їй було двадцять шість.
Вона тільки стала дружиною.
Останнє, чого їй хотілося, — щоб про неї говорили як про невістку, яка посварилася зі свекрухою в першу ж ніч.
Тому вона мовчки взяла подушку і пішла спати на диван.
Але перед тим як зачинити двері, Олена обернулася.
Валентина дивилася на Андрія не як втомлена жінка, якій потрібне ліжко.
У цьому погляді було щось інше.
Наче вона втрачала не просто сина, а людину, яку досі вважала тільки своєю.
Олена майже не спала.
Коли ранок почав світати, вона піднялася нагору.
Їй треба було розбудити Андрія, бо її рідні ще мали поїхати після весілля, і вона хотіла попрощатися.
Двері спальні були прочинені.
Олена легенько штовхнула їх і завмерла.
Андрій лежав на ліжку.
Поруч із ним була Валентина.
Під тією самою ковдрою, заради якої Олена кілька годин тому поступилася власним місцем.
Вона змусила себе не робити поспішних висновків.
Можливо, існувало нормальне пояснення.
Але тоді її погляд упав на білу простирадло.
Посередині була пляма.
Червонувато-коричнева.
Частина тканини вже висохла, але ближче до центру залишалася трохи вологою.
Олена відчула холод у грудях.
Її думки пішли туди, куди вона сама не хотіла їх пускати.
У цей момент Валентина ворухнулася.
— Ти вже прокинулася?
Вона швидко підтягнула ковдру і посміхнулася.
Занадто бадьоро.
— Я так втомилася вчора. Спала просто чудово.
Олена подивилася на Андрія.
Його очі були заплющені.
Але дихання було нерівним.
Він не спав.
На краю плями Олена побачила маленький темно-червоний волокнистий шматочок.
Спочатку вона подумала, що це просто нитка з тканини.
Вона підняла його пальцями.
Валентина одразу змінилася в обличчі.
— Не чіпай простирадло.
Це прозвучало надто різко.
Олена потерла шматочок між пальцями.
Він залишив густий бордовий слід.
І запах став зрозумілим.
Це була не кров.
Це була буряк.
Але від цього ситуація не стала менш тривожною.
Хтось зробив це навмисно.
— Навіщо? — тихо запитала Олена.
Валентина простягнула руку до простирадла, але Олена відсмикнула його раніше.
— Ти все неправильно зрозуміла.
— Тоді поясни правильно.
Свекруха не подивилася на Олену.
Вона подивилася на Андрія.
І цього було достатньо.
— Андрію, відкрий очі.
Він не ворухнувся.
— Я знаю, що ти не спиш.
Через кілька секунд його повіки повільно піднялися.
Валентина одразу заговорила швидше.
— Не роби трагедії. Це був просто жарт. Я хотіла подивитися, як ти відреагуєш.
Жарт.
Після першої шлюбної ночі.
Після того, як Олену відправили на диван.
Після того, як її чоловік лежав поруч і вдавав, що нічого не відбувається.
Олена зняла простирадло з матраца, акуратно склала його і передала Андрію.
Тепер він уже не міг просто мовчати.
Він кілька секунд тримав тканину в руках.
Потім тихо сказав:
— Це буряк. Вона спеціально забруднила його.
Олена чекала.
Андрій опустив очі.
— Мама сказала, що хоче трохи тебе налякати. Я думав, що вона просто щось скаже. Не думав, що вона зайде так далеко.
Саме в цей момент усе змінилося.
Проблемою була вже не тільки Валентина.
Андрій знав, що мати готує для Олени якусь «перевірку» в першу шлюбну ніч.
І він нічого не зробив.
Він дозволив їй піти зі спальні.
Ліг поруч із матір’ю.
А потім удавав, що спить.
— Чому ти погодився? — запитала Олена.
Андрій подивився на Валентину.
Знову спочатку на неї.
Свекруха підняла підборіддя.
— Бо він розуміє, хто був поруч із ним усе життя.
Уперше за весь ранок Андрій не виправдовувався.
— Мамо, досить.
Але для Олени цього вже було недостатньо.
Вона поставила лише одне питання:
— Що саме ти пообіцяв їй до нашого весілля?
Андрій завмер із простирадлом у руках.
І тоді Валентина відповіла замість нього.
Олена дізналася, що ще до весілля Андрій дав матері обіцянку, про яку їй ніхто не збирався розповідати.
