Беатріс була впевнена, що цього разу все знову пройде за її правилами. Вона привела до ресторану невістки 38 подруг, зняла табличку з одного зі столів і голосно оголосила, що сьогодні пригощає всіх сама.
Вона не знала лише одного: Камілла більше не збиралася мовчки оплачувати чужі вистави.
— Проходьте, дівчата. Не соромтеся. Це майже сімейний ресторан, — сказала Беатріс, наче саме вона створила це місце.
У залі не було вільних столиків. Жінки з дорогими сумками та впевненими поглядами зайшли так, ніби їх уже чекали.
Керуючий Гавин швидко підійшов до власниці.
— Камілло, у них немає бронювання. Усі столи зайняті. Може, сказати, що ми не можемо їх прийняти?
Камілла подивилася на свекруху.
Та вже керувала офіціантами, ставила додаткові стільці й поводилася як господиня закладу.
— Ні. Обслужіть їх.
Гавин здивувався.
— Усіх тридцять дев’ятьох?
— Усіх. І принесіть усе, що вони замовлять.
Він не зрозумів причини.
Але Камілла знала: сьогоднішній день стане останнім, коли Беатріс заходила сюди з відчуттям, що їй належить чуже життя.
Цей ресторан не був подарунком чоловіка.
Камілла створила його сама.
Роками вона працювала на кухні: починала звичайною кухаркою, потім стала су-шефом, а згодом очолила кухню. Вона сама збирала гроші, вибирала обладнання, складала меню, наймала людей і ночами рахувала витрати.
Лукас, її чоловік, не вклав у бізнес жодної копійки.
Та Беатріс роками розповідала іншу історію.
— Це мій син подарував їй ресторан. Камілла просто готує, — казала вона знайомим.
І цього їй було мало.
Вона приходила без попередження, замовляла найдорожчі страви, брала вино з дорогих запасів, а потім залишала рахунок комусь іншому.
Коли Камілла говорила про це Лукасу, він лише відмахувався.
— Вона моя мама. До того ж робить тобі рекламу. Не перебільшуй через кілька тисяч.
Камілла терпіла довше, ніж варто було.
Але того дня Беатріс вирішила перевірити, де закінчується її терпіння.
— Усім найдорожче дегустаційне меню, — наказала вона. — І відкрийте особливі пляшки з погреба. Нічого дешевого.
Жінки за столом зааплодували.
— Яка ти щедра, Беатріс!
— А як інакше? Це ж сімейний ресторан, — усміхнулася вона.
Рахунок зростав.
На стіл один за одним подавали гребінці, тартар із тунця, стейки, соуси та найкращі пляшки вина.
Камілла сама принесла одну з них.
Беатріс дивилася, як вона наповнює келихи.
— Тільки подивіться. Велика шеф-кухарка ще й офіціанткою може працювати.
Кілька жінок засміялися.
Одна з них сказала:
— Готує вона добре. Але сама така звичайна.
Беатріс зробила ковток вина.
— Камілла завжди такою була. Працювати вміє. Для цього вона й потрібна.
Камілла нічого не відповіла.
Вона просто запам’ятала кожне слово.
Потім одна з гостей запитала про Лукаса.
І саме тоді Беатріс сказала те, чого Камілла не очікувала почути від неї вголос.
— У мого сина все добре. У нього навіть з’явилася молода дівчина. Він від неї без тями.
За столом стало незручно.
Беатріс лише засміялася.
— Не дивіться так. Камілли ніколи немає вдома. Вона живе цим рестораном. А Лукас уміє розважатися.
Одна з жінок тихо запитала:
— А за які гроші?
Беатріс підняла келих.
— За гроші цього ресторану, звичайно. Усе ж таки залишається в сім’ї.
Камілла стояла поруч і слухала.
Три місяці вона намагалася зрозуміти дивні списання з бізнес-рахунку.
Готелі.
Подарунки.
Перекази.
Борги, про які Лукас нічого не пояснював.
Тепер вона знала більше.
Беатріс не просто знала про іншу жінку.
Вона знала, звідки бралися гроші.
І все одно сиділа за цим столом, розповідаючи всім, що має право називати ресторан сімейним.
Камілла не стала сваритися.
Вона дозволила вечері продовжитися.
Через три години Гавин приніс рахунок.
23 289 доларів.
Беатріс навіть не відкрила сумочку.
Вона лише відкинулася на спинку крісла й подивилася на невістку так, ніби чекала, що все знову вирішиться само собою.
Камілла взяла рахунок.
Поклала його перед Беатріс.
А потім дістала папку, яку підготувала заздалегідь.
Усмішка Беатріс стала менш упевненою.
— Камілло… що це?
Вона простягнула руку не до рахунку, а до папки.
Але Камілла накрила її долоню.
— Спочатку скажи своїм подругам те, що ти роками говорила про мене. Чий це ресторан?
Беатріс спробувала перевести все на жарт.
— Камілло, не влаштовуй сцену.
Але сцена вже була не її.
Гавин залишив рахунок на столі.
Жінки навколо почали дивитися не на Каміллу, а на Беатріс.
— Ти ж сказала, що платиш сама, — спокійно нагадала Камілла.
І вперше за багато років Беатріс не могла просто змінити тему.
Коли папка відкрилася, всередині були матеріали трьох місяців перевірки витрат.
Але головним було не те, що там лежало.
Головним було питання, яке Камілла поставила наступним.
Вона подивилася свекрусі в очі й запитала, чи знала та не лише про іншу жінку Лукаса.
Бо тепер настав момент, коли доведеться пояснити набагато більше, ніж один рахунок на вечерю.
