Микола Савчук уже стояв за кілька хвилин від початку весільної церемонії, коли його трирічний онук схопив його за руку і прошепотів те, чого ніхто не мав почути перед святом.
«Дідусю, не одружуйся з нею… Вона образила маму, коли тебе не було».
У коридорі готелю все було готово до події, яку Микола уявляв майже два роки. Сто двадцять гостей чекали у залі, на столах стояли білі квіти, музиканти вже готували перші акорди, а його наречена Олена Ковальчук закінчувала останні фотографії перед виходом.
Для всіх вона була жінкою, яка повернула йому відчуття родини після важких років самотності.
Вона приносила йому каву на роботу, готувала, коли він хворів, слухала історії про його покійну дружину і запевняла, що приймає його доньку та онука як власну сім’ю.
Микола хотів повірити, що після втрати дружини нарешті отримав шанс почати нове життя.
Але маленький Тимко стояв поруч і дивився не на дідуся.
Він дивився на Олену.
Хлопчик був у сірому костюмі, який трохи висів на ньому, з перекошеним метеликом і розв’язаним шнурком. Проте в його погляді не було дитячої легкості.
Він ніби знав, що саме зараз має зробити вибір.
Микола присів перед ним.
— Хто образив маму?
Тимко підняв руку і показав на Олену.
Жінку, з якою Микола мав одружитися через кілька хвилин.
Олена стояла в кінці коридору у світлій сукні, оточена подругами. Вона ще не знала, що за кілька кроків від неї її майбутнє життя вже почало руйнуватися.
Микола запитав онука, де його мама.
— У тьоті Наталі.
Він здивувався.
Його донька Ірина зранку написала, що має сильну мігрень і може запізнитися. Олена тоді спокійно пояснила: мовляв, Ірина просто не може змиритися з тим, що батько йде далі.
Але тепер у голові Миколи з’явилося перше питання.
Чому донька поїхала не додому?
Тимко знову подивився на Олену, а потім дістав із внутрішньої кишені маленьку чорну флешку.
Вона була подряпана, ніби дитина носила її із собою весь день.
— Якщо мама засне дуже-дуже надовго, я маю віддати це тобі.
Микола стиснув флешку в руці.
Саме тоді Олена підійшла до них.
— Миколо, музика вже почалася. Усі чекають.
Тимко одразу притиснувся до спини дідуся.
Цього було достатньо.
Микола попросив п’ять хвилин і відвів онука до невеликого кабінету поруч із залом. Він відкрив ноутбук і вставив флешку.
На екрані з’явилася лише одна папка.
«ПАПА».
Першим файлом був збережений діалог між Іриною та Оленою, датований тим самим ранком.
07:41 — Олена: «Відчини двері. Ми закінчимо цю розмову до весілля».
07:43 — Ірина: «Іди. Я все розповім татові».
07:44 — Олена: «Якщо ти сьогодні приїдеш у готель, пошкодуєш».
Микола перечитав останній рядок кілька разів.
Тимко стояв поруч і крутив рукав піджака.
— Вона кричала на маму. Потім мама впала.
Микола одразу подзвонив сестрі Наталі.
Вона відповіла.
— Миколо, Ірина в мене. Тимко з тобою?
— Так. Що сталося?
Після короткої паузи Наталя сказала те, чого він уже боявся.
Олена справді приїхала до Ірини вранці. Між ними виникла сварка. Ірина сказала, що Олена штовхнула її, коли вона відмовилася видалити матеріали, які підготувала для батька.
Микола не міг зрозуміти одного.
Чому всі мовчали?
Наталя пояснила: Ірина боялася, що батько подумає, ніби вона просто намагається зірвати весілля через пам’ять про матір.
Вона сказала лише одне.
Флешка має потрапити до Миколи до церемонії.
Коли він повернувся в коридор, Олена чекала на нього.
— Нарешті. Ми вже втратили майже сім хвилин.
Микола подивився їй прямо в очі.
— Ти сьогодні була в Ірини?
Вона навіть не вагалася.
— Ні.
Тоді він показав їй фотографію повідомлень із флешки.
Олена подивилася на час.
Потім на нього.
— Миколо, це можна пояснити.
Але тепер пояснення вже не могли повернути його до попередньої впевненості.
Він дістав коробочку з обручкою.
Поклав її в руку Олени.
І відпустив її пальці.
Музика у залі зупинилася.
Гості ще не знали, що весілля, на яке вони прийшли, більше не буде таким, як планувалося.
Олена тримала коробочку обома руками.
Вона ще намагалася зберегти спокій, але тепер Микола бачив не ту жінку, яку бачив два роки.
— Ірина налаштовує тебе проти мене, — тихо сказала вона.
— Тоді чому ти щойно сказала, що не була в неї?
Відповіді не було.
Микола повернувся до ноутбука і відкрив наступний файл на флешці.
Там була фотографія Ірини після сварки.
Порваний рукав.
Слід на зап’ясті.
І записка біля клавіатури:
«Якщо тато побачить тільки повідомлення, вона скаже, що я все вигадала».
Тимко тихо повторив рух руками, показуючи, як мама впала.
Микола вдруге подзвонив Наталі і попросив передати Ірині: весілля зупинено.
За хвилину прийшло повідомлення від доньки.
«Тату, головне ще не там. На флешці є папка “Договір”. Я знайшла її три тижні тому. Саме через це Олена прийшла до мене сьогодні».
Микола подивився на екран.
Нова папка справді була там.
Дата її створення була набагато старшою за день весілля.
І раптом питання змінилося.
Справа вже була не тільки в тому, що сталося того ранку.
Микола мав зрозуміти, що Олена приховувала всі ці місяці.
І чому вона так боялася, щоб ця флешка потрапила йому до рук.
